Багато водіїв більше довіряють навігатору, ніж спідометру, оскільки помічають, що показники двох пристроїв відрізняються. Річ у тім, що панель приладів і навігаційний застосунок отримують інформацію з різних джерел. Штатний спідометр не використовує супутниковий зв’язок. Для нього головним орієнтиром є колеса автомобіля. Що швидше вони обертаються, то вищу швидкість система виводить на екран. Однак такий розрахунок залежить від багатьох чинників.
Навіть заміна шин може вплинути на підсумковий результат. Якщо діаметр колеса змінився, змінюється і відстань, яку автомобіль проходить за один його оберт. Через це відображувана швидкість може трохи відрізнятися.
Цікаво, що виробники заздалегідь закладають невеликий запас у показниках у більший бік. Саме тому цифри на панелі приладів часто виявляються вищими за реальну швидкість руху. Саме тому навіть під час спокійної їзди різниця між реальною швидкістю і даними на панелі може становити кілька кілометрів на годину.
Така особливість вважається штатною роботою системи й відповідає чинним нормам. Саме тому на заміських трасах багато автомобілістів додатково контролюють швидкість за навігатором, вважаючи його показники ближчими до фактичних значень.
У навігатора принцип роботи зовсім інший. Програма стежить за переміщенням автомобіля у просторі, регулярно визначаючи його координати через супутники. Порівнюючи кілька точок маршруту, система обчислює, наскільки швидко машина долає відстань. Тому показники навігатора зазвичай є максимально наближеними до реальної швидкості.
